Нельзя защитить абстрактное право, но нужно быть осторожным в словах
В феврале 2021 года Большая Палата Верховного Суда Украины вынесла определение, которым отказала истцу в удовлетворении заявления об отмене Указа Президента Украины от 02.02.2021 г., которым, в свою очередь, введен ограничительный запрет на трансляцию телевизионных каналов «112», «Newsone» і «Zik» в Украине.
Заявитель жалобы обосновывал свои доводы нарушением конституционных прав на его свободу слова и просил признать Указ Президента незаконным, так как его принятие считает политическим решением, не имеющим правовых и законных оснований. В частности, заявитель указал на нарушение его конституционных прав на получение информации.
Суд первой инстанции отказал заявителю в возбуждении производства по делу, мотивируя тем, что истец не имел права на подачу административного иска, так как не является собственником канала, а фактически выступает потребителями услуг телевизионного вещания.
Позиция ответчика Президента Украины была противоположной истцу. По его мнению, доводы жалобы о нарушении конституционных прав и свобод истца являются абстрактными и не подтверждены доказательствами.
Оскорбления и унизительные высказывания в отношении суда, судей и ответчика недопустимы
В п. 13 Постановления Верховный Суд указал на недопустимость использования в заявлении истца оскорблений и унизительных выражений в отношении суда, судей и ответчика, недопустимость использования криминальных жаргонов в лексике процессуальных обращений и, в целом, на злоупотребление истцом процессуальными правами.
В итоге конечная кассационная инстанция, Большая Палата Верховного Суда Украины, отменила определение Верховного Суда, вынесенное 09.02.2021 г. в составе КАС, но при этом оставила заявление истца без рассмотрения, позволив заявителю обратиться повторно в случае надлежащего обоснования иска.
Таким образом, Указ Президента от 02.02.2021 г. о введении ограничительных мер (санкций) в отношении вышеупомянутых телевизионных каналов оставлен Верховным Судом в силе.
В целом, можно отметить, что, обжалуя Указ, заявитель жалобы делал ставку не на правовые нормы, оспаривая его неконституционность, а опирался на доводы эмоционального характера, обвиняя Президента в предвзятости и личной заинтересованности. Надлежащие доказательства истец не представил, но тем самыми инициировал публичность дела и его активное обсуждение в прессе.
Ограничение вещания телевизионных каналов не является прямым нарушением прав и свобод граждан Украины
Как таковых, доказательств незаконности Указа не было предоставлено, а абстрактность суждений истца сыграла в пользу ответчика. Если говорить о праве граждан на оспаривание упомянутого Указа, то окончательный вывод Верховного Суда о недоказанности нарушения прав гражданина в результате вынесенного данного Указа ставит окончательную точку: принудительное ограничение вещания телевизионных каналов не является прямым нарушением прав и свобод граждан Украины.
Постановление Большой Палаты Верховного Суду Украины № 9901/23/21 от 07 апреля 2021 года
Постанова
Іменем України
7 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/23/21
Провадження № 11-64заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі — позивач) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі — Указ)
за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 лютого 2021 року, постановлену суддею Пасічник С. С.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправним і скасувати Указ Президента України, згідно з яким до власників низки телеканалів застосовані персональні обмежувальні заходи (санкції). У такий спосіб відповідач, на думку позивача, позбавив його можливості переглядати улюблені телеканали й отримувати з них інформацію. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі з огляду на індивідуальний характер Указу. Оскільки у процесуальних документах, які позивач подав до суду, він образливо характеризує відповідача, а також суддю, яка відмовила у відкритті провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду має з`ясувати, чи не є такі дії позивача зловживанням правом на доступ до суду та на подання до суду процесуальних документів.
(2) Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
2. У лютому 2021 року позивач звернувся до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати Указ. Мотивував позов так:
2.1. Указ є необґрунтованим, оскільки відповідач мотивував його не національними інтересами України, а виключно емоціями, спричиненими його акторськими характеристиками.
2.2. Підставою для оскарження Указу є не його неконституційність, а лише незаконність. Відповідач застосував санкції щодо громадян України та «юридичних осіб України», чим порушив вимоги статті 3 і частини третьої статті 5 Закону України «Про санкції». Для застосування санкцій не було резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй, рішення Ради Європейського Союзу. Відповідач не встановив факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об`єднаних Націй. Відсутні докази того, що громадянин ОСОБА_2 і перелічені у додатку 2 до Указу юридичні особи причетні до терористичної діяльності.
2.3. Накладення санкцій на власників телеканалів «112», «Newsone» і «Zik» є прямим позбавленням права на свободу слова й отримання інформації з різних джерел. Немає жодних доказів того, що вказані телеканали вели «протиправну антиукраїнську діяльність», фінансуються Російською Федерацією чи фінансують якихось терористів, або мають хоч якийсь стосунок до терористичних організацій. Так само немає жодного рішення, в якому суд би такі факти підтвердив.
2.4. Частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) пов`язує право на звернення до суду з фактом порушення прав чи законних інтересів людини незалежно від того, чи вони порушені нормативно-правовим актом, чи актом індивідуальної дії, який стосується іншої особи. Як уже неодноразово роз`яснював Верховний Суд, факт наявності чи відсутності порушення прав позивача можна встановити лише під час судового розгляду справи. Тому встановлення такої відсутності може бути підставою для відмови у задоволенні позову, але не для відмови у відкритті провадження у справі.
2.5. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді. Позивач має право на розгляд «апеляційної скарги» за його присутності, оскільки він хоче самостійно захищати його права та інтереси.
(3) Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 9 лютого 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Мотивував ухвалу так:
3.1. Указ є актом індивідуальної дії: з урахуванням змісту рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року, яке Указ ввів у дію, останній не встановлює загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичної осіб; Указ адресований саме цим особам; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення конкретних правовідносин; не розрахований на багаторазове застосування.
3.2. Позивач вважає, що Указ порушує його право на отримання інформації з різних джерел. Проте цей аргумент стосується не права на отримання інформації, а уподобань позивача та бажання одержувати її саме з конкретних і, за його словами, улюблених телеканалів. Позивач не входить до кола осіб, визначених Указом та рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року. Він подав позов в інтересах та на захист прав інших осіб, які, за твердженнями позивача, є власниками телеканалів «112», «Newsone» і «Zik».
3.3. Для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням прав або інтересів та способом їхнього захисту. У позивача з відповідачем відсутній юридичний спір, оскільки останній не здійснював щодо позивача публічно-владних управлінських функцій. Тому Указ не породжує для позивача права на звернення з адміністративним позовом.
3.4. Законодавчі обмеження можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду. Метою таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах або всупереч інтересам адресатів індивідуальних актів, зокрема, як у цій справі, фізичних та юридичних осіб, щодо яких відповідач застосував санкції. Така мета досягається законодавчо встановленими обмеженнями. Тому вони є пропорційними цій меті.
(4) Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
4. У лютому 2021 року позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Просить її скасувати танаправити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Мотивував апеляційну скаргу так :
4.1. Указ порушує право позивача на доступ до інформації, гарантоване основними міжнародними правовими актами: Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Першим протоколом до цієї Конвенції.
4.2. У статті 55 Конституції України немає обмежень права на звернення до суду за захистом своїх прав. Тобто, це право абсолютне, і держава зобов`язана його забезпечити позивачеві.
4.3. Закон пов`язує право на звернення до суду з фактом порушення прав чи законних інтересів людини незалежно від того, чи вони порушені нормативно-правовим актом, чи актом індивідуальної дії, який стосується іншої особи. Факт наявності чи відсутності порушення прав позивача можна встановити лише під час судового розгляду справи. Тому встановлення такої відсутності може бути підставою для відмови у задоволенні позову, але не для відмови у відкритті провадження у справі.
4.4. 11 лютого 2021 року Верховний Суд відкрив провадження у справі № 9901/26/21 за аналогічним позовом громадянина ОСОБА_3 з підстав порушення його права на отримання інформації.
(5) Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
5. 23 березня 2021 року представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу. У відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції — без змін. Мотивував відзив так:
5.1. Висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки у позивача відсутній юридичний спір із відповідачем. Останній не здійснював відносно позивача публічно-владних управлінських функцій. А тому відсутній чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням прав або інтересів позивача і способом їхнього захисту.
5.2. Позивач не погоджується з Указом. Обґрунтував позовну вимогу не наявністю порушеного права на отримання інформації, а обмеженням уподобань і бажань одержувати інформацію саме з конкретних телеканалів. Доводи про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними. Відсутнє обґрунтування негативного впливу Указу на конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси.
(6) Рух апеляційної скарги
6. 25 лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
7. 16 березня 2021 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про призначення справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 7 квітня 2021 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Щодо зловживання скаржником процесуальними правами
8. Велика Палата Верховного Суду вважає, що позивач, образливо характеризуючи у процесуальних документах, які він подав до суду, відповідача та суддю, яка відмовила у відкритті провадження у справі, зловживав правом на доступ до суду та на подання до суду процесуальних документів, використав процесуальні права всупереч завданню адміністративного судочинства.
9. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
10. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) адміністративного судочинства (пункти 2 і 9 частини третьої статті 2 КАС України).
11. Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п`ятої статті 44 КАС України).
12. Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 45 КАС України). Перелік дій, що суперечать завданню адміністративного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним (частина друга вказаної статті).
13. Позивач подав до суду процесуальні документи, в яких:
— використовує кримінальний жаргон для позначення справ, в яких суди вважають, що оскаржений акт є актом індивідуальної дії та не стосується позивача (а. с. 6);
— багаторазово ображає та принизливо характеризує відповідача, називає його різними прізвиськами (а. с. 1, 4, 5, 35, 36);
— принизливо характеризує осіб, які не є учасниками справи, та їхні дії, зокрема позивача у справі № 9901/26/21 (а. с. 36), а також дії судді першої інстанції з відмови у відкритті провадження у справі № 9901/23/21 (с. 35);
— зазначає, що йому «глибоко наплювати» на людину, якої безпосередньо стосуються персональні обмежувальні заходи (санкції) (а. с. 36).
14. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України.
15. Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.
16. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі.Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19). Їхня наявність є достатньою для того, щоби суд відразу застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України (повернення, залишення без розгляду передбачених § 1 і § 2 глави 1 розділу ІІ КАС України заяв, скарг, клопотань).
17. Позивач неодноразово використав у процесуальних документах (позовній заяві, апеляційній скарзі) принизливі, глумливі, образливі висловлювання щодо відповідача, а також стосовно судді, яка відмовила у відкритті провадження у справі. Такі дії є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб, не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача від імовірних порушень з боку відповідача, а тому суперечать завданню адміністративного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Незважаючи на це, суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі, незважаючи на факт зловживання позивачем його правом на звернення до суду.
(2) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
(2.1) Щодо суті апеляційної скарги
18. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 45 КАС України).
19. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. mutatis mutandis ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
20. З огляду на наведені вище висновки Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційну скаргу слідзадовольнити частково: скасувати ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 9 лютого 2021 року, а позовну заяву залишити без розгляду.
(2.2) Щодо судових витрат
21. У випадку зловживання стороною процесуальними правами суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).
22. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду визнала дії позивача зловживанням процесуальними правами, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви й апеляційної скарги, слід покласти на останнього.
Керуючись статтями 2, 45, 243, 250, 266, 308, 315, 319, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
п о с т а н о в и л а :
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 9 лютого 2021 року скасувати.
3. Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців Судді: Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв В. В. БританчукГ. Р. Крет Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко І. В. Григор`єваО. Б. Прокопенко Д. А. ГудимаЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаВ. М. Сімоненко О. С. ЗолотніковІ. В. Ткач Л. Й. КатеринчукС. П. Штелик Відповідно до частини третьої статті 321 КАС України постанову оформив суддя Гудима Д. А.