Цель данного искового заявления — признать недействительным пункт договора, устанавливающий увеличенный срок исковой давности только по требованиям банка (но не заёмщика). Он базируется на Законе Украины «О защите прав потребителей», поэтому подается без оплаты судебного сбора. Особенностью данного иска является то, что истцом в нем выступает не заемщик, который подписывал кредитный договор, а его поручитель. Если подавать такой иск от имени заемщика, то нужно просто из текста удалить ссылки на поручительство.
Признаём договора недействительными.
| До Малиновського районного суду м. Одеси Адреса: 65033, м. Одеса, вул. В. Стуса 1-а | |
| Позивач: | Дуброва Наталія Борисівна Адреса: 65033, м. Одеса, вул. В. Стуса, буд. 23, кв. 2 |
| Відповідач: | Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» Адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800. Тел.: (048) 711-19-93 |
| Третя особа: | Кац Едвард Петрович Адреса: 65011, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 2, кв. 23 |
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про захист прав споживачів
та визнання окремого положення договору недійсним
| Підсудність |
| Відповідно до частини 5 статті 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. |
| Судовий збір |
| Відповідно пункту 1.4. Кредитної угоди №325/2М та пунктів 1.4. договорів про видачу траншу №325/2М/1 та 325/2М/2, цільове призначення кредиту — споживчі потреби.Згідно пункту 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав. Відповідно пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються споживачі — за позовами, що пов’язані з порушенням їхніх прав. |
| Обставини справи |
| 24 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (в подальшому — Відповідач, Банк) та Кац Едвардом Петровичем (в подальшому — Позичальник) було підписано Кредитну угоду №325/2М, на підставі якої Банк зобов’язався надати кредит в сумі 80000 доларів США, а Позичальник — повернути його й сплатити 15% річних за користування.Того ж дня — 24.07.2007 року — між сторонами було підписано Договір про видачу траншу №325/2М/1, а в подальшому — 06.12.2007 року — Договір про видачу траншу №325/2М/2. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою, 24.07.2007 року між Дубровою Наталією Борисівною (надалі — Позивач, Поручитель) та Відповідачем був підписаний договір поруки №325/2МР/3. У змісті Кредитної угоди №325/2М від 24.07.2007 року міститься пункт 6.7., який передбачає наступне: «Строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки — пені, штрафів, по дійсній Угоді встановлюються сторонами тривалістю 5 років«. 5 червня 2014 року Дуброва Наталія Борисівна звернулася до Приватного підприємства «Гранд Іншур» з метою отримання консультації з питань захисту прав споживачів кредитних послуг. Зі змісту консультації Позивачка дізналася про порушення свого права з боку Відповідача. |
| Правове обґрунтування |
| Позивачка вважає зазначений пункт 6.7. Кредитної угоди таким, що порушує права споживачів й одночасно суперечить Цивільному кодексу України, а тому, просить суд визнати його недійсним, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 555 ЦК України, поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов’язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг. Згідно частини 2 статті 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи — споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Статтею 42 Конституції України передбачено, що Держава захищає права споживачів. Відповідно пункту 4 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. У змісті оспорюваного положення Кредитної угоди, передбачено, що позовна давність збільшується лише для однієї Сторони, а саме — для Банку, оскільки відбувається збільшення давності лише по окремим вимогам: «по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки — пені, штрафів». Для будь-яких вимог споживача збільшення позовної давності не передбачено. Наведене створює істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, порушуючи принцип рівності сторін договору. Пунктами 1 та 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Пункт 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Окрім того, варто зазначити, що наведене положення Кредитної угоди, суперечить нормам діючого Цивільного кодексу України. Відповідно пункту 1 статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Зміст відповідної статті ЦК України свідчить, що законодавець передбачив для сторін у правовідносинах можливість збільшити позовну давність взагалі, але не по окремим вимогам та не по вимогам лише однієї сторони. Згідно пункту 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Застереження. Іноді, низькокваліфіковані судді, з метою лобіювання інтересів банків, вказують у судових рішеннях, що якщо споживач добровільно підписав договір, то він погодився, що всі його умови є справедливими. Заздалегідь звертаю увагу, що Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачає визнання недійсними непідписаних договорів. А тому норми закону передбачені саме для визнання недійсними договорів і їх окремих положень, що були добровільно підписані. Цей закон забороняє включати у договори зі споживачами несправедливі умови, незалежно від статусу договору, дій споживача та його мотивів. У Рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Про необхідність врахування вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Рішення КСУ №15-рп/2011 від 10.11.2011 року, зазначено у пунктах 14 та 16 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». |
Враховуючи наведене та керуючись статтею 6 Конвенції прав людини та основоположних свобод, статтями 42, 55 Конституції України; статтями 1, 3, 10, 60, 110 ЦПК України; статтями 6, 203, 215, 259, 555, 627 ЦК України; статтями 11, 18, 21, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів»; пунктами 14, 16 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Рішенням КСУ №15-рп/2011 від 10.11.2011 року, —
ПРОШУ:
1. Позовну заяву прийняти до провадження.
2. З підстав, передбачених статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та статтею 5 Закону України «Про судовий збір», звільнити мене від сплати судового збору.
3. Постановити рішення, яким пункт 6.7. Кредитної угоди №325/2М від 24.07.2007 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та Кац Едвардом Петровичем, визнати недійсним.
Додатки:
1. Копія Кредитної угоди №325/2М від 24.07.2007 року.
2. Копія Договору про видачу траншу №325/2М/1 від 24.07.2007 року.
3. Копія Договору про видачу траншу №325/2М/2 від 06.12.2007 року.
4. Копія Договору поруки №325/2МР/3 від 24.07.2007 року.
5. Копія Письмової консультації від 05.06.2014 року.
6. Копії позовної заяви з додатками для сторін по справі.
Позивач __________________/ М.Б. Дуброва
09.06.2014 року